План зонування території (зонінг)

СКЛАД ТА ЗМІСТ ЗОНІНГУ
Зонінг містить дві невід’ємні частини: текстову та графічну.

ТЕКСТОВА ЧАСТИНА
Текстова частина Зонінгу надається в вигляді пояснювальної записки і містить:
– перелік територіальних зон та обґрунтування їх меж, що визначаються на схемі зонування.
– перелік переважних і допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок в межах кожної окремої територіальної зони.
– перелік єдиних містобудівних умов та обмежень для кожної територіальної зони (підзони).
Додатки, що містять нормативні правові акти або витяги з них, а також інші документи, які необхідні для впровадження Зонінгу.

ГРАФІЧНА ЧАСТИНА
У графічних матеріалах відображається розміщення та межі територіальних зон (підзон), з індексацією, яка відповідає індексації в текстовій частині Зонінгу, наводиться також перелік типів територіальних зон.Графічні матеріали виконуються у вигляді схем з умовними позначеннями та експлікацією, що відповідає текстовим матеріалам Зонінгу.

Графічна частина Зонінгу містить:
За умови розроблення Зонінгу в складі генерального плану:
– схему зонування населеного пункту (його окремих частин).
– інші графічні матеріали, що обґрунтовують або деталізують рішення, прийняті в схемі зонування населеного пункту.

За умови розроблення Зонінгу як окремої містобудівної документації.
– схему зонування території населеного пункту (його окремих частин);
– схема функціонального зонування території населеного пункту *;
– історико-архітектурний опорний план (для населених пунктів занесених до списку історичних населених місць України)*;
– інші графічні матеріали, що обґрунтовують або деталізують рішення, прийняті в схемі Зонінгу населеного пункту.
– проект землеустрою щодо впорядкування території населеного пункту (в разі відсутності у складі генерального плану населеного пункту, плану земельно-господарського устрою).

Схема зонування розробляється на всю територію населеного пункту, містобудівний регламент може бути встановлено на частину визначених територіальних зон при відповідному обґрунтуванні.

Топографічна основа, на якій виконується схема зонування території, не повинна містити спеціальної інформації, що становить службову таємницю.

Зонінг розробляється із застосуванням геоінформаційних технологій у цифровій формі на актуалізованій картографічній основі деталізації об’єктового складу в масштабі 1:2000.

Для графічних елементів Зонінгу встановлюються зв’язки з містобудівними регламентами з посиланням на текстову частину.
Аналогові графічні матеріали схеми зонування території населеного пункту роздруковуються у масштабі генерального плану населеного пункту:
– для найзначніших, значних міст у масштабі 1:10 000;
– для великих і середніх міст у масштабі 1:10 000-1:5 000;
– для малих міст та інших населених пунктів у масштабі 1: 5 000-1:2 000.

Аналогові графічні матеріали схеми Зонінгу окремих частин населеного пункту можуть роздруковуватись у збільшеному масштабі відповідних форматів графічних матеріалів генерального плану населеного пункту.

Додаткові демонстраційні графічні матеріали Зонінгу можуть надаватися у довільному масштабі.

Визначення меж територіальних зон території населеного пункту здійснюється у схемі зонування з урахуванням відповідних графічних матеріалів генерального плану населеного пункту або розроблених додатково:
– схеми функціонального зонування;
– схеми планувальних обмежень території населеного пункту;
– історико-архітектурного опорного плану (схема розміщення об’єктів культурної спадщин).

Межі зон на схемі зонування встановлюються відповідно до генерального плану з урахуванням меж кварталів, мікрорайонів, інших планувальних утворень населеного пункту, природних меж, елементів інженерно-транспортної інфраструктури.

Схема зонування складається, як правило, з основних типів зон:
– громадські Г;
– житлові Ж;
– рекреаційні Р;
– курортні К:
– зони транспортної інфраструктури ТР;
– зони інженерної інфраструктури ІН;
– комунально–складські КС;
– виробничі В;
– спеціальні С;
– зони земель історико – культурного призначення ІК;
– зона земель природно – заповідного фонду ПЗФ.

В містобудівних регламентах для кожної територіальної зони встановлюються:
– переважні види використання;
– супутні види дозволеного використання;
– допустимі види використання.

Допустимі види використання можуть бути дозволені за умови виконання визначених вимог і отримання спеціальних погоджень з відповідними підрозділами органів виконавчої влади та територіальними спеціально – уповноваженими органами центральних органів виконавчої влади та розробником генерального плану (в разі необхідності).

До переважних видів використання територіальної зони можуть встановлюватися супутні. За відсутності на земельній ділянці переважного виду використання, супутній вид не допускається.

До супутніх видів переважного використання можуть відноситися:
– об’єкти, що технологічно пов’язані з об’єктами переважних видів або сприяють їх безпеці, в тому числі протипожежні, у відповідності до чинної нормативно-технічної докуменації;
– об’єкти торгівлі, громадського харчування та іншого громадського, побутового обслуговування;
– споруди, що призначені для охорони об’єктів переважного чи дозволеного виду використання;
– об’єкти інженерної інфраструктури:
— автостоянки,
— гаражі,
— паркінги;
– об’єкти благоустрою (дитячі, спортивні майданчики, місця для відпочинку);
– громадські туалети.

Сумарна площа об’єктів супутнього виду використання не повинна перевищувати загальну площу переважних та допустимих видів використання.